Тоді була п'ятниця. Покрапував травневий дощ. Чіп йшов з роботи. Його заповнювало легке відчуття свободи. Як завжди, коли закінчується бісів робочий тиждень. Хотілося випити пляшку пива, посидіти десь у парку на теплому сонечку, погомоніти з друзями. Про щось хороше. Та най хоч про безглузду роботу. Але той день був надто прохолодним і вологим, щоб пити холодне пиво і насолоджуватися сонцем. Мрячило, і друзів Іванов мав небагато. Чіп вирішив заскочити в якийсь бар, щоб пропустити там п'ятдесят грамів горілки, а потім випалити сигарету, смакувати її отруйний дим і не думати про рак легень. Узагалі ні про що не думати. Слухати, як за сусіднім столом бубнять пияки, а за вікном гомонить дощ. (Читати більше...)